Помолитесь за сестру Наталью Илюхину, ее дочерей Любаву и Юленьку, чтобы Господь дал им утешение. Это стихотворение о гибели их сына и брата Николая, которому было всего 34 года.
Сказали мне, что ты пропал,
Что в бурю за борт ты упал,
Что ищут вот уж десять дней…
Но нет надежды на людей.
Спасти нас может только Бог!
Я верю, что ты жив, сынок!
Тебя нашли, мой бедный сын.
Подняли из морских глубин,
Где ты запутался в сетях.
На сердце скорбь, слеза в глазах,
Но мысль одна стучит в висок:
«Ты только верь, что жив сынок!»
Я верю: из последних сил
Ты о прощении молил,
Что угасая понемногу
Узрило сердце твое Бога,
И Бог в ответ тебе изрек:
«Ты вечно будешь жить, сынок!»
Людмила Потылицына,
Минусинск
Учитель математики. Свои труды я называю "Зарифмованные мысли"
Господь меня благословил,
И мною Дух Господень правит.
Все мысли в рифмы Он сложил,
Чтоб я могла Его прославить. e-mail автора:dochkalu_61@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 2108 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Век фарисейский - Людмила Солма *) Примечание:
Иллюстрацией - ЧУЖОЕ ФОТО - открытка из ИНЕРНЕТА
Авторства, к сожалению, пока не знаю...
Публицистика : Пока есть День "НЫНЕ". - Анна Дмитриева Буду очень благодарна Святому Духу,если эти слова не оставят кого-то равнодушными и протрезвят разум. Дети Бога Всевышнего это обращение Любящего, но Справедливейшего Отца. Поверьте, я не поэт.И пишу не тогда когда я этого хочу...
